Їхати далі, залишатись, повертатись? – ТОП-5 найболючіших запитань переселенця

Як почати нове життя: корисні поради психологів

З початком повномасштабної війни в Україні, з’явилося кілька категорій переміщених осіб — ті, хто перемістився в межах України й ті, хто виїхав за кордон. Усіх їх об’єднує вимушений переїзд. Невідомо, на який час і чи назавжди. Життя вимагає ухвалення рішень, деколи дуже складних. Про те, що може допомогти з психологічного погляду, на що орієнтуватися, а найголовніше, з чого ж почати, розповідає одному з видань психологиня Олександра Шиманова.

Вона ставить 5 основних запитань, на які варто собі ж дати відповідь. Це допоможе не тільки реально оцінити ситуацію, а й опанувати себе.

1. Як вирішити — їхати далі, лишатися на місці, чи повертатися додому?

Перш за все, варто зазначити, що від’їзд є вимушений, і це рішення ухвалили за вас зовнішні обставини. Тому відповідь тут варто дати виходячи зі своїх можливостей. Це те, на що ви здатні вплинути діями, що у вашій силі робити.

Відповідей на це запитання може бути три:

● Якщо є куди вертатися, і там безпечно — можете розглядати питання повернення.

● Якщо залишатися на нову місці, то варто усвідомити — як вам тут? У яких умовах мешкаєте? Чи є можливості й перспективи? Від фінансових — оплати житла та підтримання рівня життя, до психологічних — в якому соціальному середовищі перебуваєте.

● Якщо збираєтеся їхати далі — які варіанти житла, побудови життя, і чи маєте готовність та рішучість рухатися далі?

Пам’ятайте: у всіх можливості різні

2. Чим керуватися під час вибору місця релокації?

Психологиня радить у такому випадку дослухатися до розуму, і до серця.

Передовсім, варто задуматися про вибір місця, де є можливості заробітку, де можна включитися в нормальне соціальне життя. Якщо ж розумієте, що вивчати іншу мову і опановувати нову професію складно, тоді це свідчить лиш про одне — варто повертатися.

Якщо ж відчуваєте сили і готовність долати нові життєві реалії, у вас може виникнути бажання використати ситуацію для розширення своїх можливостей.

Важливо: Головне реально оцінювати власні перспективи. Не чекайте, що вас чекають із розкритими обіймами й ви немов на відпочинку насолоджуватиметеся новим містом.

3. Де й у чому шукати опору на новому місці?

У таких випадках опорою можуть бути близькі стосунки, коли є людина, яка вас підтримує. Або, можливо, у вас гнучка психіка, висока адаптивність до будь-яких обставин та здатність змінювати життя.

Порада: складіть уявний список того, що дає змогу почуватися спокійніше й додає сил.

Хороша опора — це контакт із реальністю. Ви знаєте, що практично все слід створювати з нуля. У вас немає ілюзій і мало страхів. Знання про себе й нову країну — ось ті мінімальні опори, доступні кожному.

Фото: UkrNova

4. З чого почати і які кроки зробити?

Універсальних відповідей та плану дій немає. Кожен визначає сам. Але добре мати список обов’язкових критеріїв-орієнтирів руху. Наприклад, до кінця місяця винайняти квартиру, подати документи на соціальну допомогу, дізнатися про школи чи дитсадки неподалік. Цей список може бути приблизним, що передбачає несподіванки, із якими заздалегідь треба змиритися. Гарантій немає, а є шлях, схожий на дорогу в тумані, і кожен наступний крок стає видимим у процесі руху.

Також дуже важливо продумати запасні варіанти — якщо не вийде, то що робити?

5. Що робити, якщо на новому місці нестерпно: «тягне додому», «усе добре, але мені погано», «дуже страшно в чужій країні серед чужих»

Нестерпність часто пов’язана із тим, що одна ваша частина хоче поїхати, вернутися додому, а інша каже: освоюйся тут, щось роби.

Психологиня радить: найкраще виходити з того, що є тут і зараз. Можна думати про бажання повернутись і водночас жити так, ніби нікуди повертатися не плануєте. З’явиться змога — добре, поїдете назад, зі жменею набутого досвіду, володіючи новою мовою, чим погано?

В такій ситуації ще дуже важливо ставитися до себе співчутливо і з підтримкою. Подумайте, що чи хто вас може підтримати. Допомога інших у період адаптації може виявитися безцінною, й до неї треба вдаватися.

Інший спосіб упоратися з адаптацією — якщо страшно й погано — допомагайте іншим. Знайдіть тих, кому ще гірше, і робіть щось для них. Наприклад, організуйте безкоштовний обід переселенцям — адаптація пройде набагато успішніше, якщо ви задіяні в процесі допомоги людям.

Не важливо, ви поїхали чи залишилися, пам’ятайте: з війною життя не спинилося. Так, воно стало іншим, перекинулося з ніг на голову, але, як і раніше, належить вам. Як не є тяжко, не забувайте: так буде не завжди. Будь-яка чорна смуга закінчується.

Нагадаємо, як українським біженцям отримати допомогу на новонароджених у Польщі.

Share Share