Суть солі: як в повсякденні не потрапити на гачок ворожих маніпуляцій

Тиждень в Україні завершується такою собі «соляною панікою». Чи й справді є привід для тривоги?

«Де знайти сіль в умовах дефіциту?», «Чи готові ви за сіль платити більше?», «Чим можна замінити кухонну сіль?», «Майбутній сезон консервації зірвано!», — такими провокативними заголовками рясніють стрічки новин українського інтернету.

Десь вже йдеться мало не про нові прикмети великої продовольчої кризи, яка начебто обов’язково має зайти в Україну разом з війною. Панічні настрої із медіа вриваються до торгівельних залів. Народ масово скуповує сіль — навіть, якщо хтось до цього її майже не споживав.

Що відбулося насправді? Через війну трапилась зупинка найбільшого підприємства з солевидобутку «Артемсіль». На невизначений час. Але на складах продукту вдосталь і можливі лише тимчасові перебої у постачанні, аж ніяк не дефіцит.

Фактично люди створили його штучно. Адже вже наступного дня громадяни почали панічно скуповувати її в необмеженій кількості, а продавці різко підняли ціни. Якщо раніше пачку кам’яної солі можна було придбати за 6-8 гривень, то тепер ціна подекуди піднялась вдесятеро.

Далі гарячу тему «приправили спеціями» журналісти і ось — ажіотаж готовий.

Але стоп! Давайте відкинемо емоції і пригадаємо самий початок повномасштабної війни. Тоді деякі магазини взагалі зачинилися, а асортимент в інших значно «схуд». Напівпорожні полиці викликали тривогу. Але, погодьтеся, тоді зникло не все, а лише окремі товари.

З голоду ніхто не вмер. Згодом ситуація вирівнялася, запрацювали нові логістичні ланцюжки, товарів побільшало. А інакше й бути не могло у країні, яка є чи не найбільшим постачальником продовольства до багатьох держав світу.

Але повернімося до солі. Не так давно намагання створити ажіотаж навколо неї вже були. Принаймні, раз або два. Тоді у «Артемсолі» виникали певні логістичні труднощі. Втім, товар знову з’являвся на полицях.

І зараз — так само. Сіль у нас є й точно буде. Як не турецька, то румунська, як не польська, то італійська. В Україні, до того ж, ще є шахти для і для власного видобутку.

Отже, у всій цій історії добре видно штучну тему ажіотажу. В ній неважко розгледіти якраз російські наративи щодо продовольчої кризи в Україні.

Варто пам’ятати про такий факт: в нинішній війні проти нашої держави росія, окрім класичних загарбницьких «методів»: масових розстрілів, депортації та експропріації, — активно намагається застосувати зброю «гібридного» терору, пригнічуючи українців психологічно, лякаючи та демотивуючи їх «гарячою» інформацією, що насправді є лише маніпуляцією. Тема про голод та всесвітню гуманітарну кризу через війну — один з плацдармів для таких маніпуляцій.

Її російська влада та її ЗМІ неабияк розкручують протягом останнього місяця. Прокремлівські телеграм-канали наввипередки сповіщають про те, що «українці на межі голоду, а країни Заходу вивозять з України все зерно», або «українська влада обмінює зерно на зброю, натомість ціни на продукти для населення значно зросли» тощо.

Так ось, дефіцит солі — пазл тієї ж самої історії.

Не забуваймо, що в той же час загарбники самі грабують та вивозять продовольство з тимчасово окупованих територій України. А блокуванням наших портів хочуть добитися поступок з боку Заходу.

Історія про сіль — це ще одна кострубато сконструйована росіянами медіа-кампанія, яка має на меті тримати контроль над свідомістю хоча б якоїсь частини населення України — через інфопростір. Просувати власні наративи, маніпулювати фактами, сіяти паніку. Не вийде.

Share Share