Як виявити ознаки ПТСР у дитини і допомогти їй: поради від МОЗ

Війна в Україні масово уражає психіку людей. ПТСР – наслідок такого впливу й він все частіше починає зустрічатися серед громадян, зокрема дітей. Пише РеІнформ з посиланням на МОЗ.

Тому дорослим край важливо вчасно виявити симптоматику посттравматичного стресового розладу дитині та звернутися до відповідного спеціаліста за допомогою.

У дітей залежно від віку симптоми посттравматичного стресового розладу проявляються по різному:

• Дошкільнята. У дітей дошкільного віку, які пережили подію-травму, можуть спостерігати такі прояви ПТСР: страх, зокрема самотності, підвищена потреба в батьках, проблеми зі сном, безпричинний плач, відмова від звичної їжі, спалахи гніву, замкненість, повернення до поведінки, притаманної молодшому віку, відображення подій-травм в іграх, творчості.
• Діти молодшого шкільного віку. Травмованим учням молодших класів притаманні безсоння, байдужість до навчання і минулих захоплень, страх перед майбутнім, невпевненість, замкнутість, головний біль, проблеми з пам’яттю та концентрацією.
• Підлітки. ПТСР у дітей середнього і старшого шкільного віку може проявлятися як спалахи агресії, бунт, головні та інші болі, тотальна недовіра, заниження самооцінки, безсоння, кошмари, дратівливість, апатія, складнощі з концентрацією, небезпечна поведінка, депресія.

Якщо ви побачили подібні ознаки, в жодному разі не можна:

• висміювати реакцію дитини або критикувати її за це;
• знецінювати почуття й переживання дитини;
• постійно повертатися до травмуючих подій в розмовах;
• обіцяти те, що не зможете виконати або що залежить не від вас;
• ігнорувати прохання та потреби дитини.

Як допомогти дитині з ПТСР?

• Моральна підтримка дорослих. Важливо розмовляти з дитиною, пояснювати: те, що сталось, – тимчасово, що разом можна впоратися зі стресом і його наслідками та жити далі. Однак зайве не нагадуйте про пережиту подію. Якщо дитина сама запитує, намагайтеся пояснити, що трапилося, простими словами, на зрозумілих для її віку прикладах, аналогіях. Підкреслюйте, що це не провина дитини, а зовнішні фактори, на які вона не може вплинути.
• Спокій та емоційна рівновага батьків. Діти чудово «зчитують» наш емоційний стан. Щоб ваша допомога стала ефективнішою, спробуйте самі, наскільки можливо, стабілізуватися емоційно. При цьому не слід заперечувати перенесений стрес, емоції і відчуття.
• Безпечний інформаційний простір. Оберігайте дитину від новин та медійного контенту, що може травмувати. Не переглядайте у присутності дитини відео зі сценами насилля, воєнними подіями, пораненими. Слідкуйте за розмовами, які точаться, коли дитина поруч.
• Звичний режим дня. Наскільки можливо, поверніться до звичного життя, якщо певні важкі події їх змінили. Намагайтеся задовольнити базові фізичні потреби дитини у сні, їжі, гігієні, прогулянках, іграх, обіймах і спілкуванні. Це дуже важливо для формування в неповнолітніх відчуття стабільності, безпеки та передбачуваності життя.
• Достатньо фізичної активності відповідно до віку. Подумайте, що зараз доступно, і забезпечте дитині можливість фізичної активності: гуляти й грати на вулиці, займатися спортом, плавати, танцювати, бігати — все, що дитині подобається та чим вона хоче займатися.
• Право на висловлювання емоцій. Дозвольте дитині демонструвати емоції, відчуття і страх. Розмовляйте з нею, вислуховуйте, відповідайте на запитання. Але поважайте особисті кордони дитини.
• Корисні справи. Доручайте дитині виконувати та відповідати за доступні її віку справи: поливати квіти, розвішувати білизну після прання, брати участь у приготуванні їжі й купівлі продуктів. Можливо, підлітків слід долучити до певних соціальних активностей, волонтерських проєктів. Головне, щоб це приносило задоволення і було безпечним.

Якщо змінена поведінка дитини загрожує її життю чи здоров’ю або триває понад три місяці, треба обов’язково звертатися за кваліфікованою допомогою до психолога чи сімейного лікаря/педіатра.

Раніше ми писали про симптоми «синдрому біженця» і як його здолати.

Фото: vseosvita.ua

Share Share