Легалізація українського диплома: як зробити нострифікацію у ЄС?

З початком повномасштабної війни мільйони українців опинилися за кордоном — у пошуках безпеки, нових можливостей і стабільного життя. Більшість має вищу освіту, отриману в Україні, й прагне реалізувати себе у країнах Європейського Союзу. Проте зробити це без офіційного визнання диплома за кордоном — складно або й неможливо.

Саме тому все більше українців зустрічаються з питанням, як легалізувати український диплом у ЄС? Чи потрібно проходити нострифікацію, в яких випадках достатньо перекладу, а коли потрібно складати іспити?

Нашому матеріалі, ми розберемо, як працює система нострифікації в країнах ЄС, коли вона необхідна, які етапи передбачає та перед якими труднощами постають українці.

Чи потрібна нострифікація: кому, коли й навіщо?

Насамперед варто зрозуміти, що не в усіх випадках диплом потребує нострифікації. Процедура залежить від країни і мети подальшого використання диплома та сфери діяльності.

Якщо між Україною та вибраною країною існує міжнародний договір про взаємне визнання українського диплома, тоді документи вважаються рівноцінними. За його відсутності зазвичай потрібна процедура нострифікації. Крім того, навіть за наявності договору визнання освітніх документів, можуть бути встановлені інші правила до окремих спеціальностей. Зазвичай вимагають нострифікацію дипломів у сфері медицини, ветеринарії та архітектури. Важливо враховувати, що всі документи для вступу подаються з перекладом, тому потрібно зробити їх апостиль.

Нострифікація — це офіційне визнання іноземного диплома як еквівалентного диплому країни перебування. Вона зазвичай необхідна, якщо ви:

– хочете працювати у регульованій професії (наприклад, лікар, вчитель, юрист, архітектор);

– плануєте продовжити навчання (отримати магістратуру, аспірантуру або професійну сертифікацію).

Проте якщо ви працюєте у сфері, де освіта не є ключовою умовою (наприклад, в ІТ, креативних індустріях, обслуговуванні, логістиці), часто достатньо лише офіційного перекладу диплому та апостиля, який підтверджує автентичність документа.

Інколи рішення про визнання диплома приймає роботодавець або конкретна освітня установа — без обов’язкової нострифікації.

Ключовий висновок: перед початком процедури потрібно чітко визначити мету використання диплома та ознайомитися з вимогами конкретної країни.

Як працює нострифікація в ЄС?

Тут варто ще раз наголосити, що єдиного стандарту нострифікації в Європейському союзі немає. Все залежить від країни, в якій ви знаходитесь та її правил визнання документів.

Існує Лісабонська конвенція — міжнародна угода, підписана 1997 року, яка регулює визнання кваліфікацій у сфері вищої освіти в Європі. До цієї конвенції приєдналися Україна та всі країни ЄС. Вона є базовим документом, що регулює академічне визнання дипломів. Документ зобов’язує держави-учасниці визнавати іноземні дипломи, якщо не доведено істотних відмінностей у змісті чи рівні освіти. Завдяки цій угоді українські випускники мають юридичне підґрунтя для проходження процедури нострифікації в країнах ЄС.

Під час процедури нострифікації порівнюється програма, тривалість та результати навчання, отримані права для роботи за фахом. За наявності певних розбіжностей можуть встановлювати додаткові іспити чи стажування поза межами зазначеного терміну. Для нострифікації потрібно надати:

– диплом з додатком;
– копії цих документів з апостилем;
– офіційні переклади;
– копію закордонного паспорта;
– оформлену заяву відповідного зразка.

Термін нострифікації диплома для працевлаштування становить 2 місяці, тоді як для навчання у державному ВНЗ за кордоном – протягом 1 місяця. Ціна процедури різниться залежно від типу наданого документа.

Вартість нострифікації шкільного атестата менша, ніж диплома. Здійснивши цю процедуру в одній країні ЄС, вже значно простіше пройти її в іншій, що належить до складу ЄС.

Приклади з країн ЄС

Наведемо кілька прикладів того, як проходить нострифікація українських дипломів в інших країнах ЄС.

Польща

Для працевлаштування в Польщі за здобутою в Україні освітою необхідно підтвердити диплом. Для цього існує 2 способи:

1. Отримати спеціальний сертифікат. Українські дипломи, видані до 19 червня 2006 року, не потрібно нострифікувати, достатньо просто визнання. Дізнатися, чи потрібно вам проходити процедуру нострифікації можна на сайті Національного агентства академічних обмінів (NAWA).
2. Пройти процедуру нострифікації.

Процедура нострифікації в Польщі здійснюється у вищих навчальних закладах, куди заявник подає документи особисто. Важливо, щоб обраний університет мав наукову категорію А+, А або В+ у відповідній дисципліні. Інформацію про категорію можна знайти на сайті ВНЗ.

Подані документи повинні мати переклад на польську мову, однак безпосередньо у закладі потрібно уточнювати чи потрібен присяжний переклад. Дипломи та інші документи про освіту можуть подаватися, як копії.

В Польщі немає єдиного переліку університетів для нострифікації, тому необхідно самостійно шукати відповідний ВНЗ.

Щоб розпочати нострифікацію, потрібно подати заяву та зібрати пакет документів. Зазвичай це диплом з додатком, свідоцтво про народження, довідка від NAWA, переклади навчальної програми, а також за потреби, документи для підтвердження персональних даних. При цьому усе з нотаріально завіреним перекладом польською мовою. Після подачі документів університет надсилає платіжні реквізити, оплату слід здійснити протягом 14 днів.

Фінансову підтримку на оплату нострифікації можна отримати через місцеву службу зайнятості, подавши онлайн-заявку на сайті praca.gov.pl. Після перевірки та оплати процедура триває до 90 днів. Рішення може бути різним — від повного визнання до потреби додаткового навчання або навіть відмови.

Чехія

У Чехії визнання іноземного диплома (нострифікація) відбувається на рівні вищих навчальних закладів — як державних, так і приватних — за умови їхньої акредитації в Міністерстві освіти. В кожному ВНЗ діє власний відділ нострифікації, куди й слід подавати документи. У разі відмови заявник може оскаржити рішення через Міністерство освіти.

Основна вимога — підтвердження справжності диплома та акредитації закладу, що його видав. Для цього використовується апостиль або легалізація документів. Однак завдяки двостороннім угодам між Чехією та Україною (а також кількома іншими пострадянськими країнами), українські дипломи не потребують апостиля чи консульської легалізації — це значно спрощує процедуру.

Процес починається з вибору чеського університету, що має відповідну спеціальність, близьку до тієї, що зазначена у дипломі. Далі слід підготувати копії диплома, додатку, виписки годин і предметів, перекласти їх у присяжного перекладача, заповнити заяву (бланки доступні на сайтах ВНЗ) та надіслати поштою. Розгляд заявки зазвичай триває від одного до двох місяців.

Після розгляду ви отримаєте офіційну відповідь: або підтвердження визнання з сертифікатом, або відмову з правом подати апеляцію чи звернутися до іншого університету. У пакеті документів мають бути завірені копії диплома, додатка, довідка про пройдені предмети, переклади та підтвердження оплати держмита (близько 3000 крон). У разі зміни прізвища знадобиться свідоцтво про шлюб.

Німеччина

У Німеччині ж, наприклад, існує централізована система визнання іноземних дипломів та атестатів. Основним інструментом для перевірки документів є офіційна база Anabin (anabin.de), де зібрана інформація про іноземні вищі навчальні заклади, кваліфікації та їх відповідність німецьким стандартам. Саме тут можна попередньо з’ясувати, чи підлягає ваш диплом визнанню.

Процедура визнання доступна кожному, незалежно від громадянства або типу дозволу на перебування. Якщо диплом чи атестат визнається рівноцінним німецькому, заявник отримує відповідне підтвердження, що значно підвищує шанси на навчання або працевлаштування. Для тих, хто ще перебуває за кордоном, може знадобитися додаткове обґрунтування наміру переїхати до Німеччини — наприклад, підтвердження з навчального закладу або пропозиція роботи.

Як підготуватись до нострифікації?

1. Апостиль або легалізація.

Перед поданням документів на нострифікацію обов’язково перевірте, чи потрібен апостиль. В Україні його проставляють МОН, МЗС або Мін’юст залежно від типу документа. У деяких країнах (наприклад, Чехії) апостиль не потрібен для українських дипломів завдяки двостороннім угодам.

Апостиль — це спеціальний штамп, який ставлять на офіційних документах (наприклад, диплом, свідоцтво про народження чи довідку), щоб підтвердити справжність цього документа для використання за кордоном. Простими словами — якщо ти хочеш, щоб український документ визнавали в іншій країні, яка є учасницею Гаазької конвенції (а їх понад 100), — потрібно поставити апостиль. Апостиль не є перекладом або легалізацією — це лише підтвердження, що документ офіційний і справжній.

2. Завірений переклад.

Усі документи мають бути перекладені мовою країни, в яку ви подаєтеся. Переклад має бути офіційно завіреним — часто це означає судовий або нотаріальний переклад.

3. Пакет документів.

Окрім диплома та додатку до нього, варто зібрати:

– академічну довідку (час навчання, предмети, кількість годин);
– залікову книжку (якщо є);
– копію ліцензії ВНЗ (для недержавних установ);
– свідоцтво про зміну прізвища (за потреби).

Усе це має бути перекладено і завірено.

Корисні сервіси:

– ENIC–NARIC — мережа національних центрів академічного визнання, що надає консультації та допомогу (enic-naric.net);

– Anabin (Німеччина) — база, яка допомагає оцінити, чи визнається ваш ВНЗ і кваліфікація (anabin.kmk.org);

– CEDIES (Люксембург) — національний орган, який здійснює визнання іноземних кваліфікацій для навчання та роботи (edies.public.lu).

Підсумки

Нострифікація — це реальна, але часто тривала та бюрократична процедура. Вона вимагає уважного ставлення до деталей, збору значного пакету документів і дотримання процедур кожної конкретної країни.

Інституційна підтримка, зокрема від посольств, освітніх центрів, центрів ENIC–NARIC, може значно полегшити шлях. Не соромтеся звертатися по консультації до відповідних ВНЗ.

У кожній країні є свої правила і вимоги. Тому перед поданням документів на нострифікацію, обов’язково ознайомтесь з актуальною інформацією на сайтах відповідних установ або у фахових консультантів.

Анастасія Звягінцева спеціально для ІА «Ре-Інформ».

Читайте також: 

Як обміняти українське посвідчення водія за кордоном?

Share Share