Придбати нерухомість в Італії за €1: що треба знати українцям

Українські біженці в Італії можуть розраховувати не тільки на допомогу від влади, а й спробувати придбати нерухомість. Звісно якщо є для цього можливості, бо закон країни дозволяє іноземцям це зробити.

В Італії можна легально купити будинок за €1. Така змога є не лише в італійців, а й в іноземців, зокрема, громадян України. Причому придбати нерухомість нерезиденти можуть майже у 25 муніципалітетах держави.

Пише РеІнформ з посиланням на РБК-Україна.

Найчастіше продають старі будинки в сільській місцевості, що тепер стоять без власників. Це наслідок сучасної тенденції: молодь з «глибинки» вирушає у великі міста і там залишаються, знаходячи житло. Батьківській спадок у варіанті «дачі» для них надто обтяжливий фінансово, бо в Італії наявність другої нерухомості потребує сплати чималого податку.

Прагнення продати таку нерухомість за символічну плату зумовлено рішенням місцевої влади, яка вважає, що реконструкція і заселення цих будинків у найближчі роки принесе містечкам більше користі, ніж їхній продаж за повною ціною. Утім, при купівлі такого маєтку за дуже смішну ціну майбутньому власнику слід врахувати низку суттєвих нюансів.

• По-перше, це — ремонт, в який доведеться вкластися від 20 до 50 тис. €, бо ця нерухомість стара й здебільшого навіть непридатна для життя. Тим паче, що реставрація і збереження історичного фасаду оселі є обов’язковою умовою.
• По-друге, це — юридичне оформлення нерухомості. Ціна такої послуги сягаиме близько €3 тис.
• По-третє — гарантійний збір. У різних муніципалітетах він варіюється від €1 тис до €10 тис.

Отже, реальні витрати на доведення такого будинку «до пуття» можуть потягнути в діапазоні €24-63 тис, але наявність нерухомості в європейській країні з мальовничою природою справді того вартує.

Втім, українцям, які наважаться обзавестися «хаткою» у цій країні, варто пам’ятати: така нерухомість зовсім не забезпечує її власнику італійського громадянства. Але навіть у статусі «нерезидента» можна провести в Італії до 180 днів на рік, але не більше 90 днів на півріччя.

Share Share