В Україні представили AntForce Analytics — новий аналітичний центр, що досліджуватиме ринок праці та міграційні виклики

Аналітичний центр міжнародної компанії з працевлаштування Gremi Personal у співпраці з українською компанією AntForce оголосили про запуск в Україні нового аналітичного проєкту AntForce Analytics. Його команда, спираючись на глибоку європейську експертизу та напрацьовані роками методології Gremi Personal, досліджуватиме ринок праці та міграційні процеси в Україні.

Проєкт створено як відповідь на ключові виклики часу: масову міграцію, дефіцит кадрів та майбутню відбудову України. У цих умовах бізнес і держава потребують прикладної аналітики, що допомагає ухвалювати виважені стратегічні рішення у сфері зайнятості, економіки та соціальної політики.

ІА “Ре-Інформ” проаналізувало, як AntForce Analytics поєднуватиме сучасні європейські підходи з глибоким розумінням українського контексту та створюватиме практичний інструмент для держави, роботодавців і тих, хто формує довгострокову політику розвитку.

Однією з перших тем, яку прокоментували експерти центру спільно з Gremi Personal, стала демографічна криза у Польщі — фактор, що вже сьогодні формує довгострокову конкуренцію за трудові ресурси в регіоні та напряму впливає на Україну.

Україна конкуруватиме з Польщею за трудові ресурси — прогноз

Старіння населення Польщі стає одним із головних чинників, що обмежують розвиток польського ринку праці та формують довгострокову потребу країни в іноземній робочій силі, зокрема з України. Про це свідчать дані Центрального статистичного управління Польщі.

Згідно з ними, станом на кінець серпня 2025 року середній вік працюючого населення у Польщі становив 43 роки, тоді як роком раніше — 42,8. Це означає, що половина усіх працюючих людей у країні нині старші за 43 роки.

У зв’язку з цим скорочуються і пропозиції робочої сили у Польщі. Якщо у серпні 2022 року в економіці країни працювало 15,21 млн осіб, то у той же час у 2025 році — вже 15,04 млн.

Найгостріший кадровий голод, за даними АЦ Gremi Personal, відчувається у будівництві, промисловості, логістиці, агросекторі, а також у сфері догляду та соціальних послуг.

«Чим старіше населення, тим більша потреба в догляді, медицині, сервісах. Це означає попит на молодших працівників і дефіцит персоналу в будинках для літніх людей, лікарнях та соціальних службах», — пояснює Олег Руденко, аналітик Gremi Personal.

У свою чергу, Ніна Масюк, стратегічна радниця AntForce Analytics з питань трудових ресурсів прогнозує, що демографічні процеси в Польщі означають, що конкуренція за працівників у Європі лише посилюватиметься.

«Якщо навіть у стабільній Польщі повернення частини мігрантів чи соціальні програми не компенсують старіння населення — це загрозливий сигнал для України. Після завершення війни ми увійдемо у фазу масштабної відбудови, коли потреба в робочих руках стане критичною. І Польща буде конкурувати з нами за тих самих молодих і професійних людей», — вважає експертка.

За її словами, європейський досвід показує, що успішне повернення громадян не відбувається автоматично. Потрібна продумана державна політика стимулів. Наприклад, Ірландія після хвиль еміграції запускала програми повернення через доступне житло та підтримку у працевлаштуванні. Португалія надавала податкові пільги для тих, хто повертається, а країни Балтії робили ставку на комплексну реінтеграцію — спрощували бюрократичні процедури, допомагали з пошуком роботи та забезпечували освітні можливості для дітей.

Масюк наголошує, що Україні потрібно діяти швидше, нестандартно та більш рішуче, ніж європейські сусіди.

«Коли мова йде про повернення громадян, недостатньо разових соціальних виплат. Молодь повертається туди, де є гарантована перспектива: доступне житло, освіта, реальні податкові стимули для підприємців, можливості не лише в ІТ, а й у виробництві, будівництві та сфері послуг», — зазначає вона.

Експертка нагадала, що згідно останніх опитувань українських мігрантів у Польщі, 60-65% з них готові повернутися за умови безпеки та наявності роботи в Україні. Схожі показники демонструють й інші країни, де перебувають українці. Однак без конкурентних можливостей значна частина трудового ресурсу залишиться в країнах ЄС.

За такого сценарію, за словами Масюк, Україна цілком може повторити історію Боснії і Герцеговини.

«Досвід Боснії і Герцеговини після війни 1992–1995 років показує, що без комплексної стратегії повернення людей країна може зіткнутися з хронічним демографічним спадом  після завершення бойових дій. Масова еміграція (лише за роки війни країну залишили близько 2,2 млн громадян), падіння народжуваності та відтік молоді призвели до стрімкого старіння населення й депопуляції цілих регіонів. У деяких районах чисельність мешканців скоротилася на понад 75%. Значна частина біженців так і не повернулася, попри відбудову інфраструктури, створення робочих місць і спроби відновити довіру до держави. Тож демографічні наслідки війни стали довгостроковим викликом для розвитку країни», — зазначила Масюк.

Боснійський приклад, за словами експертки, також демонструє, що самі по собі соціальні виплати чи програми підтримки народжуваності не зупиняють депопуляцію без реальних економічних перспектив. Потрібні комплексні рішення: швидка реінтеграція ветеранів у цивільне життя,  залучення іноземців на тимчасову важку фізичну працю по відбудові інфраструктури, створення індустріальних робочих місць. Крім того, у разі суттєвого скорочення населення держава має адаптувати інфраструктуру до нової демографічної реальності, щоб забезпечити життєздатність навіть у населених пунктах, що зменшилися.

Саме тому, підсумовують експерти, Україні потрібно вже зараз формувати стратегію повернення й утримання людей, адже після війни людський капітал стане головним ресурсом для відбудови та економічного розвитку країни.

Олена Романюк спеціально для ІА “Ре-Інформ”

Share Share