ВАЖЛИВО

Історія у фотографіях, голосах і кіно: що можна знайти в українському архіві

30 Жовтня 2026, 12:50

В Україні зберігають сотні тисяч фотографій, аудіозаписів і кіноматеріалів, які відтворюють історію різних епох.

Про це повідомляє Міністерство юстиції України, передає ІА «РеІнформ».

Зазначається, що понад 600 тисяч одиниць аудіовізуальних документів Національного архівного фонду, зокрема світлини Тараса Шевченка та записи відомих українців, зберігаються в Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві України (ЦДАЕА).

Аудіовізуальні документи допомагають побачити, як відбувалися події минулого, якими були люди тієї доби та як звучали голоси тих, хто жив десятки й сотні років тому. Для України ці матеріали також засвідчують тяглість культури й державотворення, дають змогу протидіяти спробам фальсифікувати історію та зберігають свідчення про сучасні події.

Формування державної політики у сфері архівної справи належить до повноважень Міністерства юстиції України. Відомство також координує діяльність Державної архівної служби України, якій підпорядковані центральні державні архіви.

Історія ЦДАЕА бере початок у 1932 році. Нині в установі зосереджена переважна більшість аудіовізуальних документів Національного архівного фонду — понад 600 тисяч одиниць.

Фотографії Кримської війни та прижиттєві портрети Шевченка

Фотодокументи становлять найбільшу за обсягом частину колекції ЦДАЕА. Їх близько 500 тисяч. Це знімки на скляних і плівкових негативах, позитивні фотографії, альбоми та слайди.

До найдавніших матеріалів належать роботи Роджера Фентона, одного з перших воєнних фотографів. Він знімав події Кримської війни 1853–1856 років, залишивши документальні зображення того періоду.

У фондах архіву також є фотографічні портрети Тараса Шевченка, зроблені за життя поета наприкінці 1850-х років. Ці світлини дають змогу побачити його справжню зовнішність і використовуються як джерела для дослідження біографії.

Архівні записи, які зберегли голоси відомих українців

Фонд звукозаписів ЦДАЕА охоплює понад 70 тисяч одиниць зберігання. Матеріали відображають понад століття української та світової історії. Вони записані на різних носіях — від фонографа Томаса Едісона й перших грамофонних платівок до цифрових аудіофайлів.

Робота зі збереження, реставрації та оцифрування дала змогу вберегти записи голосів відомих представників української культури. Серед них — Соломія Крушельницька, Марко Кропивницький, Максим Рильський, Павло Тичина та Володимир Сосюра.

Ще одну значну частину фонду становлять записи літературних творів, музики й театрального мистецтва України та інших країн. В архіві зберігаються виконання відомих артистів, музичних і фольклорних колективів.

Від коронації Миколи II до історичних краєвидів Києва

Колекція кінодокументів архіву налічує понад 72 тисячі одиниць обліку. Серед найдавніших матеріалів — кінематографічні сюжети про коронацію Миколи II у 1896 році та похорон Олександра Терещенка, сина українського мецената Миколи Терещенка.

Кадри 1912 року зберегли зображення Києва того часу, а також представників родини Терещенків.

Для розміщення коробок із кіноплівками в архіві використовують спеціальні стелажі, які називають «ялинкою Пшеничного». Цю конструкцію розробив український архівіст Гордій Пшеничний. Він керував Центральним державним кінофотофоноархівом УРСР протягом 35 років.

У середині XX століття винахід змінив підходи до розміщення кіноплівок і згодом поширився в архівах різних країн. У сховищі ЦДАЕА металеві конструкції використовують для зберігання значної частини української кінематографічної спадщини XX століття. Це хронікальні, документальні, художні та телевізійні матеріали.

Як штучний інтелект допомагає відновлювати стару кінохроніку

Кіноплівки з часом можуть пошкоджуватися через хімічний розпад, відомий як «оцтовий синдром». Щоб зберегти такі матеріали, архівісти проводять консервацію, очищують плівки та відновлюють пошкоджені ділянки. Цифрові технології допомагають покращувати зображення й повертати до перегляду кадри, які зазнали значних пошкоджень.

Прикладом такої роботи стала реставрація хронікального фільму «Український рух» 1917–1918 років. На ньому зафіксовано діяльність Української Центральної Ради та її керівників, зокрема Михайла Грушевського й Володимира Винниченка.

Над відновленням працювала команда проєкту kilok.art під керівництвом кінорежисера Івана Канівця. Фахівці поєднали ручну цифрову реставрацію з алгоритмами штучного інтелекту. Завдяки цьому вдалося стабілізувати зображення, усунути пошкодження та поліпшити якість кадрів, зберігши історичні матеріали про українське державотворення.

Як архівісти оцифровують кіноплівки

Роботи з оцифрування кінодокументів у ЦДАЕА тривають із 2008 року. Перед скануванням працівники очищують плівку, перевіряють її стан, ремонтують пошкоджені склейки та перемотують матеріал. До сканера плівку передають після технічного контролю.

За допомогою спеціального обладнання створюють майстер-копії з роздільною здатністю 2K та 4K. Їх зберігають в електронному сховищі, а згодом використовують для виготовлення копій на запити дослідників, працівників медіа та інших користувачів. За необхідності можна замовити окремі фрагменти фільму, а не весь матеріал.

Водночас оцифрування не означає, що оригінали знищують. Після створення цифрових копій кіноплівки залишаються в архівному сховищі. Електронні документи також потребують постійної уваги: їх обліковують, перевіряють і з часом переносять в інші формати, щоб забезпечити можливість подальшого відтворення.

Архівування подій, які відбуваються зараз

ЦДАЕА працює не лише з матеріалами минулих епох. Разом із представниками медіа та військовими журналістами фахівці архіву збирають, перевіряють і зберігають аудіовізуальні свідчення сучасних подій в Україні.

Міністерство юстиції наголошує, що збереження таких документів має особливе значення в умовах спроб Росії знищити українську культурну спадщину, стерти пам’ять про минуле та спотворити правду про сьогодення. Автентичні фотографії, звукозаписи й кіноматеріали є важливою складовою збереження історії та національної ідентичності.

У Міністерстві юстиції подякували працівникам державних архівів за щоденну роботу зі збереження, дослідження й оцифрування документальної спадщини України. Завдяки їхнім зусиллям майбутні покоління зможуть не лише читати про історичні події, а й бачити та чути їхні документальні свідчення.

Раніше ми повідомляли, що в Україні за підтримки ЮНЕСКО розпочали проєкт із цифровізації та збереження аудіовізуальної спадщини Довженко-Центру.