Як розпізнати гендерно зумовлене насильство: 7 важливих маркерів від фахівців
8 Жовтня 2026, 18:00
Про гендерно зумовлене насильство (ГЗН) важливо говорити відкрито, адже що більше суспільство знає про його неочевидні прояви, то легше вчасно помітити загрозу та підтримати постраждалих. Колись ця тема була табуйованою, але сьогодні вона стає частиною відкритої розмови.
Щоб допомогти українцям краще розпізнавати проблему, фахівці ГО «Відповідальні громадяни» виділили 7 маркерів, які не завжди помітні з першого погляду, передає «Ре-Інформ».
Гендерно зумовлене насильство пов’язане не лише з конкретною фізичною дією, а й із нерівністю, контролем, залежністю та стереотипами. Експерти радять звертати увагу на такі сигнали:
- Стереотипи, що здаються нормою. ГЗН часто починається з установок на кшталт «жінка має терпіти», «чоловік має вирішувати все» або «дівчина має бути скромною». Як зазначає супервізорка Тетяна Кірсанова, основною відмінністю такого насильства є мотиви та причини, які несе в собі кривдник.
- Постійне самозвинувачення. Сигналом тривоги є те, що людина замикається в собі, боїться говорити або виправдовує кривдника. За словами психологині Тетяни Донцової, постраждалі часто повторюють фрази «це все я» або «я сама винна».
- Неможливість «просто піти». Жертви аб’юзу часто залишаються у стосунках через дітей, спільне житло, фінансову залежність чи відсутність підтримки. Соціальна працівниця Марія Буть наголошує, що реальність таких жінок набагато складніша, ніж здається збоку.
- Війна як каталізатор. Спільне проживання з родичами під одним дахом, фінансові труднощі, більша кількість побутових обов’язків та брак особистого простору посилюють напругу та нерівність, які вже існували у стосунках. Проте фахівці категоричні: війна чи стрес ніколи не виправдовують насильства.
- Приховування справжньої проблеми. Часто людина сама не називає свій досвід насильством. Вона може звернутися до спеціалістів через тривогу, проблеми з дітьми чи житлом, і лише в процесі роботи фахівці виявляють справжню причину.
- Зміни в поведінці дитини. Навіть якщо дитина не бачить насильства, а лише чує його, це глибоко впливає на неї. Замкненість, агресія, погіршення навчання чи страх повертатися додому — вагомий привід бути уважнішими.
- Втрата відчуття контролю. Насильство забирає в людини контроль над власною ситуацією, простором і тілом. Психологи закликають «не проходити повз» — іноді достатньо просто запропонувати поговорити, побути поруч або допомогти звернутися по підтримку.
Нагадаємо, коли лунає сигнал повітряної тривоги, реакції можуть бути різними, особливо у дітей. У такі моменти головне завдання дорослого поряд — допомогти їм відчути безпеку і впоратися зі стресом.